продзвонити

-дзвоню́, -дзво́ниш, док., продзво́нювати, -юю, -юєш, недок.

1) неперех. Док. до дзвонити 1).

2) перех. і неперех. Дзвоном позначити час або повідомити про що-небудь. || безос.

••

Продзвони́ти по душі́ церк. — забити у дзвони, оповіщаючи про чиюсь смерть.

3) неперех. Дзвонити якийсь час.

4) неперех., перен., розм. Розголосити, поширити (звістку, новину, чутку і т. ін.).

5) спец., розм. Перевірити справність електричного ланцюга, його окремих частин шляхом їх замикання на контрольному приладі, що сигналізує про нормальне проходження струму звуковим сигналом.